Page 5 - Клітини

відіграє важливу роль в разі зараження інфекційними агентами, зокрема
вірусними, у ліквідації пухлинних клітин.
Некроз — це загибель клітин у результаті незворотного пошкодження
під дією шкідливих чинників. До них належать перегрівання,
переохолодження, нестача кисню, порушення кровопостачання, дія отрут,
хімічних препаратів, механічні травми. Цей процес генетично не
запрограмований, є пасивним і не потребує затрат енергії. У разі некрозу
відбуваються хаотичне руйнування клітинних мембран й органел,
вивільнення ферментів й розщеплення вмісту. Некроз клітин
супроводжується запаленням, що спричинене продуктами розпаду клітин.
Реакція запалення — це основна фізіологічна відмінність некрозу від
апоптозу.
Отже, загибель клітин може бути природним або патологічним процесом,
що відбувається під дією генів або шкідливих чинників середовища.

4. ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ ПОРУШЕНЬ КЛІТИННОГО ЦИКЛУ

Клітинний цикл — це період існування клітини від одного поділу до
іншого. Регуляція клітинного циклу здійснюється гормонами, чинниками
росту, білками-циклінами і циклін-залежними ферментами, без яких
неможливий перехід до поділу.
Мал.3 Етапи й фази клітинного циклу: М — мітоз;
І — інтерфази (G 1 — пресинтетична фаза; S —
синтетична фаза; G 2 — постсинтетична фаза; G 0 —
фаза спокою)
Наслідками порушення клітинного циклу є
втрата здатності певних клітин до поділу, старіння
клітин, загибель клітин, виникнення пухлин.
Причинами порушень клітинного циклу
можуть бути: нестача поживних речовин, зміни впливів чинників росту,
пошкодження ДНК, порушення подвоєння молекул ДНК і розходження
хроматид, вірусні гени, зовнішні шкідливі впливи тощо.
Основними етапами клітинного циклу є інтерфаза та мітоз. Однак не всі
клітини проходять ці етапи. Так, нестача поживних речовин або чинників
росту змушує клітину переходити у фазу спокою (G 0-фаза), упродовж якої
поділу не відбувається.
Прикладом порушення регуляції клітинного циклу є неконтрольований
поділ клітин й виникнення пухлин. У нормі клітина, в якої пошкоджена ДНК,
не вступає в S-фазу. У разі мутацій або епігенетичних змін генів, що
відповідають за поділ клітин і цілісність геному (протоонкогени,
антионкогени, гени-мутатори), анормальні клітини починають швидко
розмножуватись. Як наслідок розвиваються новоутворення. Одним із
механізмів захисту від них є апоптоз. Водночас є гени (антионкогени), що
пригнічують утворення ракових пухлин.
Отже, порушення клітинного циклу зумовлюють генетичну
нестабільність та порушення диференціації клітин.