Page 3 - Клітини

✓ плюрипотентні клітини — клітини, які також можуть дати початок
кожному типу клітин, але новий організм з них утворитися вже не
може (наприклад, мезенхімні клітини, які дають початок клітинам
крові, хрящової, кісткової та гладкої м'язової тканин);
✓ уніпотентні клітини — клітини, які можуть перетворюватися лише на
клітини одного типу (наприклад, клітини епітелію шкіри,
сперматогоніїв).
Отже, ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ КЛІТИН, або цитодиференціація, — процес
виникнення структурних і функціональних відмінностей між клітинами,
в результаті чого ці клітини стають спеціалізованими для різних
процесів життєдіяльності багатоклітинних організмів.

2. ЧИННИКИ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ РОЗВИТОК КЛІТИН

Детермінація клітин (від лат. determinatio — визначення) — сукупність
процесів, які спрямовують розвиток клітин. Це процес визначення шляху
розвитку клітини та виникнення якісної своєрідності клітин. Єдиної теорії
механізму детермінації у науці поки що немає. Науковці вважають, що
детермінація відбувається внаслідок дії низки чинників, основними з яких є
такі.
1. Диференціальна активність генів. Диференціація клітин відбувається без
змін генотипу.
2. Цитоплазматичний розподіл (сегрегація), в результаті чого якісно
відмінні ділянки цитоплазми зиготи потрапляють в різні дочірні клітини.
Цитоплазма впливає певним чином на активацію або гальмування генів, що
приводить до синтезу певних молекул РНК, а тим самим і синтезу білків,
даного типу клітин.
3. Ембріональна індукція — взаємодія поруч розміщених клітин.
4. Інтеграція клітин — це сукупність процесів, що забезпечують існування
клітин у сталих або тимчасових клітинних комплексах для виконання певних
функцій. У таких комплексах першочергову роль відіграють міжклітинні
контакти.
Отже, основними чинниками детермінації розвитку клітин є низка
внутрішніх і зовнішніх для клітини біологічних, хімічних та фізичних
впливів на її спадкову інформацію.

3. ОЗНАКИ СТАРІННЯ КЛІТИН

Уперше клітинне старіння описав в 1965 р. Л. Гейфлік (нар. 1928). Було
встановлено, що нормальні клітини втрачають здатність до репродукції після
певної кількості поділів. Подальші дослідження у цьому напрямі виявили, що
в процесі старіння клітин змінюється не лише їхня здатність до поділу, а й
структура та функціонування усіх її складників.
Поверхневий апарат. У клітинній мембрані спостерігаються
ущільнення і потовщення, зменшення інтенсивності транспортування
речовин, кількості міжклітинних контактів.
Цитоплазма. Змінюється щільність гіалоплазми, що позначається на
інтенсивності біохімічних реакцій й біофізичних процесів. Однією зі сталих