Page 2 - Білки

прості та складні. Прості білки (кератин, колаген) побудовані лише з
амінокислотних залишків, а складні (муцин, гемоглобін) містять ще й
небілкові компоненти (атоми металів, молекули ліпідів, вуглеводів,
нуклеїнових кислот тощо). Виокремлюють чотири рівні структури білків:
первинну, вторинну, третинну й четвертинну.
Більшість білків набуває правильної структури лише в певних умовах
середовища. Зі зміною цих умов білок змінює свою структуру, або денатурує.
Денатурація - процес порушення природної структури білків із
збереженням первинної.
Чинниками, що спричиняють зміну конформації білків, є: нагрівання,
випромінювання, сильні кислоти, сильні основи, концентровані солі, важкі
метали, органічні розчинники тощо. За умови збереження первинної
структури відбувається ренатурація - відновлення втраченої природної
структури білків. Таким чином, особливості білка визначаються його
первинною структурою. А ось процес руйнування первинної структури білків
завжди є необоротним. Це вже деструкція.
Біологічна роль білків виявляється на кожному з етапів метаболізму.
Надходження речовин, енергії та інформації у біосистеми забезпечується
білками, що здійснюють транспортну, рухову, захисну, поживну функції.
Анаболічні й катаболічні перетворення всередині біосистем реалізуються
завдяки пластичній, енергетичній, каталітичній, резервній, регуляторній
функціям білків. У видаленні й знешкодженні продуктів обміну беруть
участь захисні білки.
Отже, обмін білків посідає центральне місце
у всьому різноманітті обмінних процесів біосистем.
НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ - складні високомолекулярні біополімери,
побудовані з нуклеотидів. У всіх живих організмах нуклеїнові кислоти

виконують роль збереження, передачі й реалізації спадкової інформації.
Вперше їх виявлено в ядрі клітини, звідки й походить назва цих сполук (від
лат. писівоз - ядро). Це інформаційні «молекули життя»: ДНК зберігає
генетичну інформацію, а різні типи РНК сприяють її реалізації.

2. Роль ферментів у забезпеченні процесів метаболізму клітини та
цілісного організму.

ФЕРМЕНТИ - високоспецифічні білкові молекули, або РНК-молекули, які
є біологічними каталізаторами процесів обміну речовин і перетворення
енергії у клітинах та організмі. Термін «фермент» запропонував ще в XVII
ст. нідерландський хімік і фізіолог Я. ван Гельмонт (1580-1644).
Наука про ферменти виокремилася в окрему галузь біохімічної науки -
ферментологію (ензимологію), що інтенсивно розвивається в тісному
зв'язку з хімією, фізіологією, токсикологією, мікробіологією, генетикою,
фармакологією та ін.

Загальними особливостями усіх ферментів є:
• наявність активних (каталітичних) центрів - ділянок, до яких
приєднуються молекули субстрату. Ці ділянки у простих ферментах утво-
рюють амінокислоти, а у складних - небілкові частини-кофактори (вітаміни,
йони Купруму, Феруму, Магнію);
• наявність регуляторних центрів, до яких можуть приєднуватися різні
молекули й спричиняти збільшення або зменшення каталітичної активності.