Page 6 - Способи

кишкова паличка (Escherichia coli), яка живе в кишечнику людини як
коменсал, але за певних умов стає паразитом.
Симбіоз сприяє збільшенню біорізноманіття, оскільки внаслідок тісного
взаємозв'язку може формуватися новий організм з новими властивостями
(наприклад, ліхенізовані гриби). Інколи завдяки симбіотичним відносинам
життя організмів стає можливим в умовах, що є непридатними для
самостійного існування (наприклад, вестиментифери).
Отже, СИМБІОЗ у сучасному розумінні є не лише способом організації
взаємовідносин, а й стратегією кооперативної адаптації неспоріднених
біосистем у стабільну симбіотичну систему з наявними стійкими
обов'язковими зв'язками.

ОСНОВНІ ФОРМИ СИМБІОЗУ

Сучасні дослідження розкрили надзвичайно різноманітний характер
симбіотичних відносин: мутуалістичні взаємовигідні й паразитичні зі
шкідливим впливом, обов'язкові облігатні (виникає залежність між
симбіонтами, поза якою самостійне існування неможливе) й необов'язкові
факультативні (кожний із симбіонтів за відсутності іншого може жити
самостійно), контактні й дистантні, внутрішні ендосимбіотичні (у клітинах
або всередині організмів) і зовнішні ектосимбіотичні (на поверхні тіла
організмів). За характером взаємодії розрізняють такі основні форми
симбіозу, як мутуалізм, коменсалізм і паразитизм.

Мутуалізм - форма симбіозу, за якої співіснування є корисним та
обов'язковим для обох симбіонтів. Класичним прикладом є відносини раків-
самітників з актиніями .Рак перебуває під захистом жалких клітин актинії, а
його активність допомагає актинії добувати їжу. Ілюстрацією мутуалізму
також є бактеріориза між азотофіксуючими актинобактеріями й коренями
вільхи, мікориза орхідей з грибами, співіснування термітів, джгутикових і
бактерій, квіткових рослин з комахами-запилювачами, взаємозв'язок між
саламандрою амбістомою плямистою і зеленою водорістю яйцелюбою
амбістомовою та ін. Мал. 2 Поняття симбіоз