Page 5 - Способи

4.СУТЬ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ УЯВЛЕНЬ ПРО СИМБІОЗ ТА
ОСНОВНІ ЙОГО ФОРМИ

Згідно з усталеними уявленнями під симбіозом (від грец. симбіозис -
співжиття) розуміють явище закономірного співжиття організмів різних
систематичних груп. У сучасній екології поняття симбіозу поглиблюється й
розширюється. Симбіотичними можуть бути відносини неклітинних форм
життя з клітинними організмами, неспоріднених клітин у межах організму,
між організмами одного виду, між організмами різних видів у межах
екосистеми тощо. Симбіотичні взаємність і кооперація настільки поширені в
живій природі, що розглядаються як один із законів життя. Через те в
екології симбіоз вивчають не лише в екологічному аспекті, а й у
біохімічному, популяційному, еволюційному та ін.

Прояви симбіозу можна відшукати на усіх рівнях життя, в усіх групах
організмів. Так, під час утворення бактеріоризи у бульбочках бобових
з'являється червоний ферумовмісний білок - леггемоглобін. Молекули цього
глікопротеїну складаються з гему, що синтезується бактеріями, та глобіну,
утвореного клітинами рослини. Класичним прикладом симбіозу на
організмовому рівні є лишайники. Прояви симбіозу на біогеоценозному рівні
пов'язують з екосистемами коралових рифів, які можуть існувати лише
завдяки взаємовигідному співіснуванню коралових поліпів з одноклітинними
водоростями.

Симбіоз – це особлива стратегія адаптацій живого до середовища
існування, що досягається через об'єднання різних організмів для поліпшення
живлення, дихання, розмноження, поширення, оселення, побудови гнізд чи
схованок, захисту від ворогів тощо. Адаптивна цінність симбіозу
визначається тим, що співіснування біосистем підвищує загальну
адаптованість до середовища існування завдяки використанню особливостей,
що вже існували до цього. Окремий організм не володіє комплексом
найкращих адаптацій до всіх екологічних чинників. Наприклад, квіткові
рослини завдяки фотосинтезу забезпечують ефективне автотрофне живлення,
але не здатні до локомоції, тому не можуть поширювати насіння на великі
відстані.

Симбіоз розглядають як багатокомпонентну систему, в якій є один
домінантний симбіонт і декілька асоціативних. Наприклад, лишайники окрім
гриба та одноклітинних зелених водоростей містять ще ціанобактерії, які
здійснюють азотофіксацію.
Розвиваються уявлення й про те, що симбіоз є надорганізмовою
системою, в якій можуть відбуватися переходи від однієї форми симбіозу до
іншої. Наприклад, бульбочкові бактерії з мутуалістичних можуть
перетворюватися на паразитичні. У деяких випадках організми, що
традиційно належать до коменсалів, можуть стати патогенними. Прикладом є