Page 2 - Способи

судин шкіри, потовиділення у ссавців, сезонні зміни теплоізолювальних

властивостей пір'євого покриву птахів, товсті жирові прошарки у китів або
тюленів та ін.
Хімічна терморегуляція - це сукупність хімічних процесів для
активного збільшення теплоутворення у відповідь на зниження температури

середовища. Основою є реакції біологічного окиснення та зміна рівня обміну
речовин, що підвищує або знижує рівень утворення тепла в організмі.
Хімічна терморегуляція вимагає значних затрат енергії. Проявами хімічної

терморегуляції є виділення тепла під час м'язового тремтіння,
теплоутворення в клітинах бурої жирової тканини.
Отже, основними способами регуляції температури тіла організмів є

етологічна, фізична та хімічна терморегуляції.

2.ВИЖИВАННЯ ОРГАНІЗМІВ В УМОВАХ ЗМІННИХ

ТЕМПЕРАТУР
Залежно від джерела тепла та ступеня розвитку механізмів
терморегуляції у живій природі відоокремлюють дві стратегії виживання
організмів - пойкіло- й гомойотермію.

Пойкілотермія (від грец. пойкілос - мінливий, термо - тепло) - це
стратегія виживання організмів з несталою температурою тіла, що

змінюється залежно від температури зовнішнього середовища і яка залежить
від тепла, що надходить ззовні. Пойкілотермність властива всім
мікроорганізмам, грибам, рослинам, безхребетним тваринам і значній частині
хребетних (рибам, амфібіям, рептиліям). Зовнішнє тепло ці організми

отримують від сонячних променів, нагрітої води, повітря, навколишніх
предметів. У них переважає поведінковий спосіб терморегуляції, що
підтримує температуру тіла, яка зазвичай лише на 1-2 °С вища за

температуру довкілля. Ряд пойкілотермних організмів має здатність до
фізичної терморегуляції (наприклад, тепловіддача через слизові оболонки
ротової порожнини у рептилій). Загалом пойкілотермія не потребує

додаткових енергетичних затрат і забезпечує активність організмів лише у
вузькому діапазоні температур.
Гомойотермія (від грец. гомойос - однаковий, термо - тепло) - це

стратегія виживання організмів зі сталою температурою тіла, яка не залежить
від температури зовнішнього середовища, а залежить від тепла, що
утворюється всередині. Гомойотермність властива птахам і ссавцям. Вони
здатні підтримувати сталу оптимальну температуру тіла завдяки високому

рівню окиснювальних процесів та еволюційному вдосконаленню
кровоносної, дихальної та нервової систем. На відміну від пойкілотермних