Page 5 - Адаптація

формуванні корисних ознак в організмів певної популяції, що є елементарною
одиницею еволюції. Так, у предків їжаків тіло було вкрите густою жорсткою
шерстю. У окремих організмів завдяки спадковій мінливості виникла мутація,

що зумовила появу окремих жорсткіших волосин. Схрещування цих особин
супроводжувалося взаємодією мутаційного алеля з іншими алельними або
неалельними генами і формуванням густішого колючого покриву, що сприяло

кращому захисту від хижаків. Цю зміну волосяного покриву «посилив»
природній добір. Більш пристосовані особини давали численне потомство,
ознака поширювалася, що привело до стійкої зміни генетичної структури
популяції (елементарне еволюційне явище). Відбулося виникнення адаптації.

Появу в популяції вдалого фенотипу ще не можна вважати адаптацією. Цей
спосіб формування пристосувань називають комбінативним і вважають
найпоширенішим у природі.

Основу нового пристосування часто становить структура, яка
сформувалася раніше і виконувала певну функцію, а за зміни умов існування
набула і нової функції. Наприклад, черепашки молюсків, що сформувалися у

водному середовищі, стали корисними під час опанування суходолу,
захищаючи організм не лише від хижаків, а й від пересихання. Оперення птахів
виникло для регуляції температури тіла, а згодом адаптовано для польоту;

луска акул, що формувалась для захисту, 9 згодом набула функції формування
зубів. Такий спосіб формування пристосувань називають преадаптивним.
Предадаптації – еволюційні зміни, що забезпечують появу нових
пристосувань за участі сформованих структур організмів у змінених умовах

існування.
У природі має місце ще один спосіб адаптаціогенезу, за якого нові

адаптації виникають через зміну функцій уже сформованих органів. Так,
зяброві дуги у предків хребетних були опорою водних органів дихання, а в ході
подальшої еволюції почали виконувати хватальну функцію й перетворилися на
щелепи. Такий спосіб формування пристосувань називають постадаптивним.

Постадаптація – еволюційні зміни організмів, що удосконалюють
існуючі пристосування даного виду до вже освоєних ним умов існування.
Отже, за походженням розрізняють три основні способи адаптаціогенезу:

комбінативний, преадаптивний та постадаптивний. У чому суть найзагальніших
закономірностей формування адаптації.
Закономірності адаптаціогенезу є предметом досліджень екології,

еволюційної біології, біогеографії, порівняльної анатомії, фізіології, цитології,
біохімії, молекулярної біології, генетики популяцій, етології, що свідчить про
складність цього прояву життя.

Правило адаптивності: у відповідь на дію умов середовища в усіх
біосистем на всіх рівнях організації живої матерії формуються пристосування.

5