Page 3 - Адаптація
P. 3

середовища. У зв’язку із цим адаптація виконує дві важливі біологічні функції:
           забезпечення гомеостазу та збереження динамічної рівноваги біосистем.
                 Оскільки  організм  і  середовище  перебувають  у  динамічній  рівновазі,

           адаптаційні  процеси  мають  здійснюватися  постійно  впродовж  існування
           біосистеми в просторі й часі.
                  Отже,  адаптація  –  загальна  властивість  усіх  біосистем  підтримувати

           гомеостаз  і  динамічну  рівновагу  за  певних  умов  існування  та  за  їх  змін  у
           процесі індивідуального та історичного розвитку.
                 3.Класифікація адаптації організмів
                 Термін  «адаптація»  застосовують  і  для  позначення  окремих  ознак

           організмів,  що  виникли  як  пристосування  будови,  життєдіяльності  та
           поведінки.  Отже,  розрізняють  структурні  (морфологічні),  фізіологічні  та
           етологічні адаптації організмів.

                 Структурні  адаптації  –  це  ознаки  будови  й  форми  тіла  організму,  що
           допомагають йому виживати в природних умовах. Такими адаптаціями можуть
           бути  великі  вуха  слонів  або  кроликів  для  терморегуляції,  обтічна  форма  тіла

           дельфінів  або  риб,  видозміни  вегетативних  органів  рослин  для  здійснення
           додаткових функцій.
                 Фізіологічні  адаптації  –  це  особливості  процесів  життєдіяльності  за

           конкретних умов існування. Наприклад, потовиділення у багатьох видів ссавців
           для терморегуляції, секреція отрути у змій або павуків для захисту й живлення,
           осморегуляція за участі зябр і ректальної залози у бичачої акули.
                 Етологічні  адаптації –  це  видозміни  поведінкових  реакцій  організму  у

           відповідь  на  зміни  в  навколишньому  середовищі.  Наприклад,  нічний  спосіб
           життя  у  багатьох  мешканців  пустель,  загрозливі  пози  тіла  для  оборони  від

           хижаків, побудова гнізд або нір.
                 Залежно  від  часу  виникнення  та  значення  для  життя  особин  адаптації
           класифікують на онтогенетичні та філогенетичні.
                 Онтогенетичні адаптації виникають упродовж індивідуального розвитку,

           мають  неспадковий  і  короткочасний  характер  та  забезпечують  реалізацію
           норми  реакції  ознак  за  конкретних  умов  існування.  Наприклад,  формування
           умовних рефлексів, гормональні зміни під час стресів.

                  Філогенетичні  адаптації  формуються  в  процесі  еволюції  під  дією
           природного  добору,  мають  спадковий  довготривалий  характер  і  пов’язані  з
           перетворенням  норми  реакції  ознак  (мімікрія,  маскування,  застережне  або

           захисне забарвлення). Мал.2 Приклади поведінкових адаптацій.










                                                                                                          3
   1   2   3   4   5   6   7