Page 2 - Адаптація
P. 2

біологічного  окиснення;  поява  нового  джерела  поживних  речовин
                  спричиняє появу нових ферментів у клітинах бактерій.
               •  Організмовими адаптаціями є морфоанатомічні структури, фізіологічні

                  явища  або  прояви  поведінки  організму,  що  сформувалися  в  процесі
                  еволюції  і  підвищують  довготривалий  репродуктивний  успіх  організму.
                  Це найбільш вивчена група адаптацій.

               •  До  популяційних  адаптацій  належать:  спільне  добування  їжі  зграєю
                  вовків  або  прайдом  левів,  зростання  в  популяціях  кількості  самок  і
                  збільшення  плодючості  та  кількості  яєць  у  кладках  птахів  у  сильно

                  забрудненому середовищі.
               •  Видовими адаптаціями є шлюбні танці журавлів або турнірні бої оленів,

                  результатом яких є добір самців й самок для успішної репродукції виду,
                  нерест у прохідних риб, світлова комунікація у світляків.
              •  Прикладами  екосистемних  адаптацій  можуть  бути  симбіотичні
                  відносини між видами у біогеоценозах: мікориза орхідей з базидіальними

                  грибами.
                 АДАПТАЦІЯ  (від  лат.  adaptatio  –  пристосування)  в  біології  –  загальна

                 властивість усіх біосистем щодо формування й розвитку нових біологічних
                 ознак відповідно до змін умов навколишнього середовища.

           2.Суть принципу єдності організмів і середовища мешкання.

                  Біологічні  та  екологічні  системи  є  відкритими  і  виявляють  свої
           властивості  лише  у  взаємодії  із  середовищем.  Ці  взаємовідносини
           організовуються  у  вигляді  постійного  обміну  речовин,  енергії  та  інформації.

           Середовище  для  системи,  з  одного  боку,  є  джерелом  речовин  (біоелементів),
           енергії  (світлової  або  хімічної)  та  інформації  про  довкілля.  З  іншого  боку,  в
           процесі життєдіяльності система вивільняє в середовище енергію, речовини та

           інформацію,  активно  змінюючи  його.  При  цьому  система  є  провідним
           компонентом цієї взаємодії, а її склад та властивості визначають закономірності
           взаємодії  та  її  результат.  Серед  таких  закономірностей  –  принцип  єдності

           організмів  і  середовища  існування,  в  різний  час  сформульований  К.  Ф.
           Рульє, І. М. Сеченовим та В. І. Вернадським.
                        Життя розвивається внаслідок постійного обміну речовин та
               інформації на ґрунті потоку енергії у динамічній єдності організмів й

                                            середовища мешкання.
                 Принцип  єдності  організмів  і  середовища  існування  є  основою для  того,

           щоб  зрозуміти  значення  адаптацій.  Потік  речовин,  енергії  та  інформації,  що
           пронизує      біосистеми,       є    мінливим       процесом,      а    для     оптимального
           функціонування живого велике значення має сталість параметрів внутрішнього




                                                                                                          2
   1   2   3   4   5   6   7