Page 1 - Генетика

ТЕМА : «Основні поняття генетики. Закономірності спадковості.
Гібридологічний аналіз: основні типи схрещувань та їхні наслідки.
Сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості людини»

План
1. Генетика як наука, завдання генетики.
2. Генетична термінологія і символіка.
3. Методи генетичних досліджень.
4. Перший, другий і третій закони Г. Менделя (моногібридне та дигібридне
схрещування), їх статистичний характер та цитологічні основи.
5. Основні взаємодії алельних генів
6. Гібридологічний аналіз

1. Генетика як наука. Завдання генетики.
Генетика (від грецьк. генезис — походження) — наука про спадковість
і мінливість живих організмів. В її основу були покладені закономірності
спадковості, виявлені Г. Менделем під час вивчення різних сортів і гібридів
гороху в 1860-х роках. Народження генетики відносять до 1900 року, коли Х.
де Фріз, К. Корренс і Є. Чермак повторно відкрили закон Г. Менделя.
Залежно від об’єкта дослідження виділяють генетику рослин, тварин, мі-
кроорганізмів і людини тощо. Сам термін «генетика» було запропоновано ан-
глійським генетиком В. Бетсоном 1905 року.
Велике значення для сільського господарства, медицини, ветеринарії,
спорту, криміналістики, фармацевтики мають такі вже відомі вам розділи, як
селекційна, медична, радіаційна, популяційна, молекулярна генетика. Окрім
названих розділів виникли й розвиваються епігенетика, екогенетика,
фармакогенетика, психогенетика та ін.

Епігенетика досліджує зміни активності генів, за яких структура ДНК
залишається незмінною.
Сучасна людина живе у середовищі, що швидко змінюється. У ньому
виникає багато нових для генотипів людей чинників.
Реакції генотипів на зміни умов середовища існування досліджує

екогенетика.
Окремим її розділом є фармакогенетика, що вивчає значення
спадковості у формуванні індивідуальних реакцій організму на лікарські
препарати, що можуть проявлятися у вигляді підвищеної чутливості,
толерантності щодо впливу або незвичної, часом парадоксальної відповіді.
Психогенетика, або генетика поведінки (англ. behavioural genetics),

вивчає роль генетичних чинників у визначенні особливостей поведінки. Нині
вже є загальновідомим фактом, що зовнішність, риси характеру та
особливості поведінки людини багато в чому визначаються спадковими
чинниками. Однак нові наукові дослідження засвідчують, що роль генів у
формуванні поведінки організмів є ще більш значущою, ніж прийнято

вважати. Так, вчені виявили докази існування генів, що визначають