Page 5 - Екологія

3. Екологічні закони
Екологічні звязки - це закономірні взаємовідносини, що виникають між
об'єктами неживої природи й організмами та надорганізмовими
біосистемами.
Категорія екологічні явища відображає зовнішні властивості, процеси,
зв'язки біосистеми з навколишнім середовищем, що доступні для
дослідження за допомогою екологічних методів. До екологічних явищ
належать екологічний стан біосистеми та екологічні процеси, що в ній
відбуваються, а також екологічні механізми саморегуляції, самооновлення та
самовідтворення.
Екологічна закономірність - це певна залежність між подіями
навколишнього середовища та екологічними явищами, що характеризується
певною впорядкованістю, відносною сталістю, регулярністю зв'язків.
ЕКОЛОГІЧНИЙ ЗАКОН - це об'єктивний, постійний і необхідний
взаємозв'язок між біосистемами та навколишнім середовищем, що випливає
з їх внутрішньої екологічної сутності.
Згідно з основними напрямами біоекології екологічні закони поділяють на
аутекологічні, демекологічні, синекологічні, екосистемологічні та
біосферологічні.
Мал. 3 Екологічні закони Б. Коммонера

Аутекологічні закони відображають закономірності дії екологічних
чинників на структуру, функції і розвиток організмів. До найвідоміших
законів цієї групи окрім закону обмежувального
чинника (закон мінімуму) Ю. Лібіха, 1840р – найбільшу лімітуючу дію на
організм, популяцію або угрупування справляють ті життєво важливі
чинники зовнішнього середовища, кількість (концентрація) яких близька до
мінімально критичного рівня).
Демекологічні закони - це закономірності екологічних явищ на рівні попу-
ляцій та видів. Закон Гаузе полягає в неможливості стабільного
співіснування двох видів, що конкурують за однаковий набір ресурсів за
умови незмінності екологічних факторів, правило Бергмана (Якщо два
систематично близьких види теплокровних тварин відрізняються розмірами,
то більш великі мешкають у більш холодному, а малі — в більш теплому
кліматі), правило Алена (у ссавців, що мешкають в районах з холодним
кліматом, спостерігається значне зменшення частин тіла, що виступають

(вуха, хвіст, шия, лапи; тіло стає більш приземкуватим).