Page 2 - Екологія

Четверта стадія в еволюційному розвитку відносин людського
суспільства з навколишнім природним середовищем розпочалася в кінці 20
– го століття і триває й досі. Це період сталого розвитку. Його можна
розглядати як перехідний на шляху побудови ноосферного суспільства.
Термін екологія вперше вжив у 1866 році
німецький вчений E. Геккель. Він походить від
грецьких слів oikos, що означає дім,
помешкання, місце перебування logos —
наука.
Так Геккель назвав науку, що вивчає
організацію та функціонування надорганізмових систем різних рівнів:
видів, популяцій, біоценозів (спільнот), екосистем (біогеоценозів) та
біосфери. Сучасна екологія інтенсивно вивчає також взаємодію людини та
біосфери, суспільного виробництва з навколишнім середовищем та інші
проблеми.
Екологія є складовою частиною біології. Американський еколог
Юджин Одум дав найбільш коротке і найменш спеціальне визначення
екології — це біологія навколишнього середовища.
Екологія – це наука про взаємовідносини живих організмів та їх
угрупувань між собою та довкіллям. Екологія виникла як суто біологічна
наука, але нині є самостійною фундаментальною наукою про
взаємовідносини живої й неживої природи.

2. Визначення, предмет, завдання, методи, напрямки й значення
екології, її зв`язок з іншими дисциплінами.

Природа – це об’єктивна реальність, результат еволюції розвитку
матеріального світу, яка існує незалежно від свідомості людини, це увесь
світ і різноманітність його форм.
Об'єкти досліджень екології - це живі організми та надорганізмові біоси-
стеми (популяції, види, екосистеми, біосфера) у своїх взаємозв'язках із
середовищем. На сьогодні основним об'єктом екологічних досліджень є
екосистеми на різних рівнях організації.

Навколишнім середовищем називають ту частину земної природи. З якою
людське суспільство безпосередньо взаємодіє у своєму житті та виробничій
діяльності. Мал.1 Функції науки екології