Page 3 - Система

імунної системи. Після взаємодії з анитигеном дендритні клітини
активуються і мігрують у лімфатичні вузли, де взаємодіють із T- та B-
лімфоцитами, які й здійснюють імунну відповідь. В-лімфоцити продукують

антитіла, Т-кілери за участі речовин, зумовлюють апоптоз чужих клітин, Т-
хелпери за участі цитокінів стимулюють клітини, відповідальні за клітинний
імунітет (Тh1) та активують В-клітини, що відповідають за гуморальний

імунітет (Тh2). Повторне проникнення патогена та імунна відповідь
відбуваються вже швидше й ефективніше завдяки формуванню Т- і В-клітин
пам’яті
Таким чином, імунна система має цілу низку унікальних

особливостей функціонування: багатоетапність й багаторівневість
захисту, високі специфічність, чутливість, здатність до регенерації,
імунологічну індивідуальність, імунологічну пам’ять та ін.

3. Механізми взаємодії системи антиген-антитіло

Антигени – це молекули білків чи полісахаридів, здатні спричиняти
імунну відповідь, що виявляється в утворенні антитіл. Носіями таких
чужорідних речовин є віруси, про- й еукаріотичні клітини, пухлинні клітини.
Найхарактернішими властивостями антигенів є генетична чужорідність,

макромолекулярність та специфічність.

Антитіла – це білкові молекули, що утворюються в організмі у

відповідь на дію антигенів і мають властивість вступати з ними у взаємодію.
Антитіла є важливим специфічним чинником захисту організму хребетних
тварин проти збудників інфекційних захворювань і генетично чужорідних

речовин. За характером впливу на антиген розрізняють три групи
антитіл:
➢ антитіла, що зумовлюють склеювання мікроорганізмів або клітин;

➢ антитіла (лізини), що здійснюють розщеплення клітин за обов’язкової
участі комплементу – сукупності багатьох білків сироватки крові;
➢ антитіла , що осаджують комплекси антиген – антитіло

Взаємодія антигенів й антитіл відбувається між розпізнавальною
групою антитіла (рецептором) та детермінантною групою антигена
(епітопом), що ґрунтується на високій відповідності (комплементарності).
Внаслідок контакту антитіла з відповідним антигеном утворюється міцний

комплекс антиген – антитіло, в якому антиген втрачає свої патогенні
властивості й нейтралізується або знищується.

Отже, основою здатності імунної системи відрізняти «чуже» від
«свого» є механізми взаємодії чужорідних антигенів з відповідними
антитілами.