Page 4 - Екологічна політика

Перший Міжнародний червоний список з'явився у 1953 р. під егідою міжна-
родної неурядової організації при ЮНЕСКО - Міжнародної спілки охорони
природи (МСОП). Цей список назвали «Червоною книгою фактів» (Red data
book). Він був надрукований на папері червоного кольору. Назву «Червона
книга» запропонував відомий англійський еколог Пітер Скотт (1909 - 1989),
який на той час був головою Міжнародної комісії з рідкісних видів. Із того
часу в усіх країнах світу стали видавати подібні переліки, хоча папір для них
використовується звичайний, а червоною залишається лише обкладинка.
Червоний список МСОП, на відміну від національних червоних книг, не є
нормативним документом і жодна держава не зобов'язана виконувати її
вимоги. Але завдяки авторитету МСОП вона досі є одним із найважливіших
документів для охорони видів. Червоний писок МСОП побудовано на
критеріях оцінювання статусу видів і ризику їхнього зникнення. Аналіз
найпоширеніших загроз для понад 8500 видів із Червоного списку дав змогу
виявити основні чинники зниження біорізноманіття.

Отже, Червоний список МСОП - всеосяжний збірник відомостей
про охоронний статус рослин і тварин в усьому світі.

ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ - це список видів тварин, рослин, грибів,
які перебувають під загрозою зникнення на території України.
У 2009 р. вийшло 3-тє видання Червоної книги України. До нього занесено
542 види тварин, 826 видів рослин і грибів. Питання охорони видів фауни і
флори, занесених до Червоної книги України, регулюється Законами України
«Про Червону книгу України», «Про охорону навколишнього природного
середовища», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ».
До Червоної книги України передусім заносять реліктові та ендемічні види,
види, що перебувають на межі ареалу; види, що мають особливу наукову цін-
ність, а також види, поширення яких швидко зменшується внаслідок господар-
ської діяльності людини. У виданні Червоної книги 2009 р. для видів
застосовано такі критерії:

✓ зниклі: види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових
місцевостях або в інших відомих і можливих місцях поширення, немає
будь- якої інформації про наявність їх у природі або в спеціально створених
умовах (наприклад, тюлень-монах, довгокрил звичайний, кулан, сайгак,
соболь, росомаха, стерв'ятник, степовий орел та ін.);
✓ зниклі в природі: види, які зникли в природі, але збереглися у створених
умовах (зубр);
✓ зникаючі: види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умо-
вах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія чинників, що
негативно впливають на їхній стан (трюфель їстівний, їжак вухатий);

✓ вразливі: види, які у найближчому майбутньому буде віднесено до
категорії зникаючих, якщо триватиме дія чинників, що негативно
впливають на їхній стан (махаон, тис ягідний);