Page 4 - Сукцесії

Агроекологія - розділ екології, що вивчає взаємини організмів з
чинниками довкілля у процесі сільськогосподарського виробництва.
Найважливіше завдання цього розділу - розроблення методів, які
забезпечили б високу продуктивність угідь та отримання екологічно
чистої продукції з найменшими затратами енергії.
Традиційне сільське господарство ґрунтується на принципах інтенсифіка-
ції, головними компонентами якого є: використання добрив, широке застосу-
вання пестицидів, зрошення, застосування інтенсивних сортів, індустріальні
технології та ін.

Шляхи підвищення продуктивності агроекосистем

Фітомеліорація. Для підвищення продуктивності агроекосистем здійснюють
осушення і зрошування ґрунтів, проводять боротьбу з ерозією (зміцнення
схилів, створення лісосмуг, залугування колишніх торф'яників тощо) за
допомогою рослин.

Сівозміна. Це процес чергування культур на тому самому полі упродовж
тривалого часу. Найважливіша умова застосування сівозмін - це розміщення
сільськогосподарських культур по кращих попередниках (наприклад,
кращими попередниками кукурудзи є зернобобові, які збагачують ґрунт
азотом, а також картопля). Перспективним напрямом є розроблення методів
сумісного вирощування двох або декількох культур на одній ділянці.

Застосування сидератів (зелених добрив). Це ті рослини (редька, гірчиця,
люпин, овес, горошок), що їх тимчасово вирощують на вільних ділянках

ґрунту з метою поліпшення структури ґрунту, збагачення азотом та
пригнічення росту бур'янів.
Безвідвальну оранку ґрунту рекомендується почергово замінювати тра-
диційною. Такий спосіб обробітку захищає ґрунт від ерозії. З метою
збереження родючості земель дію цього заходу треба мінімізувати, щоб важка
техніка не руйнувала його структуру.
Сьогодні в світі впроваджують кілька напрямів альтернативного земле-
робства: органічне землеробство, біоінтенсивне міні-землеробство,
малозатратне стале землеробство, екологічне землеробство. Все більше
застосовують контурне землеробство (формування полів відповідно до
контурів певного типу ґрунтів), адаптивне рослинництво (управління
ростом і розвитком культурних рослин на основі інформації про стан рослин
у кожний даний момент), органічне землеробство (з повною відмовою від
мінеральних добрив, отрутохімікатів).
Застосування закритих або краплинних зрошувальних систем. В ово-
чівництві й квітникарстві широко використовують теплиці, парники і методи
вирощування овочів без ґрунту - гідропоніку (як субстрат використовують
гравій, зрошуваний розчинами солей) та аеропоніку (коріння періодично
обприскують розчинами мінеральних солей).
Ще одним заходом стабілізації сільськогосподарських угідь є широке