Page 3 - Сукцесії

законів загальної екології акроекосистеми нестабільні. Стабільності, що так
необхідна для господарської стійкості агроекосистем, досягають іншим
шляхом - вкладенням додаткової антропогенної енергії. І що простіша
агроекосистема, то більше вона вимагає такої енергії у вигляді праці, внесення
добрив, пестицидів та ін.
Створюючи штучні екосистеми, людина має розуміти їхні особливості та
організовувати ландшафти таким чином, щоб не порушувалась стабільність
природних великих екосистем.

Отже, агроекосистеми мають ті самі структури, умови існування,
що й екосистеми, але позбавлені таких властивостей,
як стабільність і стійкість у часі. Мал. 1 Порівняльна характеристика
штучних і природних екосистем

Агроекосистеми (штучні екосистеми) порівняно з природними
екосистемами відрізняються значним спрощенням структури та
функціонування. Однієї з визначальних особливостей штучних екосистем є
переважання одного або декількох домінантних видів організмів
(монокультури), що позначається на довжині трофічних ланцюгів, складності
трофічних мереж тощо. У таких екосистемах діє переважно штучний добір.
У цілому для агроекосистем характерні такі особливості: постійне
вилучення з агроеко- систем органічної речовини, залежність існування від
діяльності людини, переважання рослин і тварин, які є продуктом селекційної
діяльності, низьке видове різноманіття, розімкненість біохімічних циклів та ін.

Мал. 2 Пшеничне поле, як приклад агроекосистеми.