Page 4 - Формування
P. 4

Стратегія  за  принципом  резистентності  (активний  шлях  адаптацій)

              передбачає  формування  адаптивних  механізмів  підтримки  гомеостазу
              внутрішнього середовища незалежно від змін середовища життя. Наприклад,
              підтримування  сталої  температури  тіла  у  гомойотермних  тварин  (птахів,
              ссавців),  активна  протидія  втратам  води  у  рослин-склерофітів,  оливкового

              дерева, ковили).
                   Стратегія  за  принципом  толерантності  (пасивний  шлях  адаптацій)
              вимагає  підпорядкування  життєвих  функцій  організмів  змінам  умов

              навколишнього середовища. Такий тип пристосувань реалізується переважно
              на  рівні  клітин  і  тканин,  виявляється  певним  зниженням  метаболізму,
              сповільненням  поділу,  росту  й  розвитку  клітин  та  ін.  Прикладом  таких

              адаптацій  є  гіпобіоз,  або  спокій  вимушений  (наприклад,  заціпеніння  риб,
              амфібій),  криптобіоз,  або  спокій  фізіологічний  (наприклад,  сплячка  ссавців,
              глибокий спокій рослин), анабіоз (повна тимчасова зупинка життя, наприклад,

              у тихоходок, коловерток).
                   Стратегія  уникнення  несприятливих  упливів  –  це  стратегія
              формування в організмів життєвих циклів і проявів поведінки, що дають змогу
              уникнути  несприятливих  змін  чинників  середовища.  Наприклад,  сезонні

              міграції  тварин,  швидке  цвітіння  рослин-ефемероїдів  у  сприятливий
              короткочасний сезонний період.

                 Отже, будь-яка зі стратегій адаптацій організмів визначає загальний
                               результат відповідно до змін умов середовища.

                     3.  Екологічна  пластичність  виду  –  це  здатність  організмів  виду  до

              існування  в  певному  діапазоні  значень  екологічного  чинника.  Це
              характеристика пристосованості організмів виду до змін чинників середовища
              існування. Кількісно екологічна пластичність виражається діапазоном чинника

              середовища, в межах якого даний вид зберігає життєдіяльність.
                   Види,  які  можуть  виживати  в  широкому  діапазоні  змін  умов  існування,
              називають екологічно пластичними. Наприклад, бурий ведмідь вирізняється

              широкою  пластичністю  у  використанні  кормових  компонентів, що  дає  йому
              змогу  заселяти  різні  території.  До  екологічно  пластичних  видів  належать
              також  вовк  звичайний,  горобець  польовий,  кульбаба  лікарська,  очерет

              звичайний.  Широкою  екологічною  пластичністю  вирізняються  діатомові
              водорості,  які  за  масштабом  географічного  поширення  і  ступенем
              біопродуктивності не мають собі рівних.
                   Екологічно  пластичними  є  й  види-агресори  (наприклад,  змієголов

              звичайний,       борщівник        Сосновського,        ротан-головешка).         Екологічно
              непластичні  види  –  види  з  вузьким  діапазоном  екологічної  пластичності  до

              чинників  середовища.  Такі  організми  погано  пристосовуються  навіть  до
   1   2   3   4   5   6   7   8