Page 6 - Обмін
P. 6

споживають у їжу лемінгів тощо.
           За  такого  типу  живлення  в  рослин  виникають  певні  захисні  пристосування.

           Найефективнішим «винаходом» для захисту є утворення найбільш поширених у
           світі рослин полімерних сполук  – целюлози та лігніну. Обидві речовини дуже
           стійкі, міцні й для їх побудови не потрібно будь-яких
            «дефіцитних»  хімічних  елементів.  У  деяких  безхребетних  є  ферменти,  які
           розщеплюють ці речовини (наприклад, целюлаза), але в хребетних тварин вони
           відсутні,  і  її  засвоєння  здійснюється  переважно  за  допомогою  симбіотичних
           одноклітинних          організмів.       Найвідоміші         приклади        взаємовигідного

           співіснування  тварин  і  мікроорганізмів  –  різні  жуйні  тварини.  Організми,  які
           живляться  соками  або  виділеннями  інших  організмів  і  виконують  при  цьому
           життєво важливі трофічні функції, називають симбіотрофами. Таких організмів
           багато поміж мікроорганізмів.
            У  природі  також  натрапляємо  на  випадки  співіснування  організмів,  за  яких

           один  з  організмів  (паразит)  певний  час  використовує  іншого  (хазяїна)  як
           джерело  живлення  та  середовище  існування.  Такий  тип  живлення  називають
           паразитизмом.  Паразити  є  поміж  бактерій,  одноклітинних  еукаріотів,  тварин
           (плоскі, круглі та кільчасті черви, членистоногі, молюски), грибів (борошнисто-
           росяні, трутовики, ріжки, сажки) і навіть квіткових рослин.
            Відмінність  паразитизму  від  хижацтва  та  інших  форм  взаємодії  організмів
           полягає в тому, що фізіологія паразита підпорядкована фізіології хазяїна, його

           життєвий  цикл  неможливий  без  отримання  від  хазяїна  необхідних  для  нього
           ресурсів.
            Сапрофагія – тип живлення органічними речовинами тіл мертвих організмів
           або продуктів їхньої життєдіяльності. Такі органічні речовини часто називають
           детритом,  а  організми,  для  яких  він  є  об’єктом  живлення,  –  детритофагами.

           Відомо  багато  трупоїдних  хребетних  тварин  –  гієни,  грифи,  стерв’ятники,
           ворони, деякі риби. У такий же спосіб можуть харчуватися і великі безхребетні.
           Наприклад, жук-мертвоїд здатен удвох із самкою зако- пувати трупи мишей на
           глибину до 20 см і там годувати ними своїх личинок. Найбільше різноманітних
           детритофагів  мешкає  в  ґрунті,  завдяки  чому  з  орга-  нічних  речовин,  що
           розкладаються,  формується  гумус.  Значна  частина  детриту  гниє  та

           розкладається в процесі живлення грибів і бактерій. Ці організми об’єднують в
           особливу групу редуцентів, які завершують
           розкладання органічних речовин, повертаючи до екосистеми Карбон у вигляді

           неорганічних  сполук,  воду  і  мінеральні  солі.  Енергія,  що  надходить  до
           організму  з  навколишнього  середовища,  може  запасатися  в  хімічних  зв’язках
           синтезованих  сполук  або              ж  витрачатися  на  різноманітні                процеси
           функціонування.
   1   2   3   4   5   6   7   8   9