Page 6 - Віруси

Після потрапляння в цитоплазму вірус блокує роботу ДНК клітини-
хазяїна й починає керувати роботою систем клітини. Він використовує її
ресурси для синтезу власних білків і нуклеїнових кислот. Із синтезованих

білків і нуклеїнових кислот шляхом самозбирання утворюються нові віріони.
Коли ресурси клітини закінчуються, вона гине, а віріони виходять у
навколишнє середовище.
Існує ще один варіант розвитку подій після потрапляння вірусу в
клітину. У цьому випадку ДНК вірусу (або ДНК, синтезована з вірусної РНК
з допомогою спеціального фермента зворотньої транскриптази) вбудовується
в ДНК клітини-хазяїна. У такому стані вона може залишатися неактивною
дуже довго. Цікаво, що під час свого розмноження клітина буде
відтворювати і ДНК віруса, передаючи його двом своїм дочірнім клітинам.
Такий стан клітини називається носійством. Якщо організм хазяїна через
якісь причини починає слабшати і зменшує активність своєї системи захисту,
приховане вірусне ДНК може розпочати активну діяльність і викликати
гостру фазу вірусної інфекції.

Особливу групу являють віруси
бактерій – бактеріофаги, які здатні
проникати у бактеріальну клітину та
руйнувати її.

Будова бактеріофага:

Голівка, від якої відходить порожнистий стрижень, оточений чохлом зі
скоротливого білка. Стрижень закінчується базальною частинкою, на
якій розміщенні шість ниток – відростків. Всередині голівки міститься ДНК.
За допомогою відростків бактеріофаг прикріплюється до поверхні