Page 2 - Віруси

- нормальний білок масою близько 25 400 а. о.м.;
- аномальний, що відрізняється вторинною структурою і здатний
перетворювати нормальний білок на собі подібний .
Особливостями пріонів є відсутність власного геному, висока стійкість до
температури, ультрафіолету, радіації. Пріони не розпізнаються імунною
системою як чужорідні білки й не провокують імунної відповіді. Відкрив
пріони в 1982 р. американський біохімік С. Прузінер. На сьогодні пріони
знайдено в клітинах бактерій, дріжджів й ссавців. Описано понад 10 не-
безпечних пріонних хвороб тварин й людини (коров’ячий сказ, скрейпі овець,
губчаста енцефалопатія котячих, фатальне сімейне безсоння, хвороба куру та
ін.).

Пріонні хвороби належать до групи нейродегеративних захворювань У
людини відомо чотири хвороби, які викликають пріонами: куру, хвороба
Крейтцфельдта – Якоба, синдром Герстмана – Штрауслера та смертельне
родинне безсоння.
Людина може заразитися пріонами, що містяться в їжі, оскільки вони
на руйнуються ферентами травної системи. Так переноситься новий варіант
хвороби Крейтцфельдта – Якоба, якою людина заражається після вживання в
їжу яловичини, що містить нервову тканину з голів худоби, хворих на
губчасту енцефалопатію корів.
Віруси (лат. virus – отрута) – це неклітинні форми життя, які є
внутрішньоклітинними абсолютними паразитами. Наразі близько 5 000 видів

вірусів.

2. Історія відкриття вірусів

Існування вірусів встановив російський ботанік Д. І. Івановський у
1892 р. Побачити ж їх вдалося набагато пізніше. Оскільки більшість
вірусів мають субмікроскопічні розміри, вивчати їх будову можна лише
під електронним мікроскопом: так, вірус ящура має розміри молекули
яєчного білка. А вірус віспи можна помітити і у світловий мікроскоп.
З вивченого раніше ми знаємо, що живі організми – це комплекси із
складних органічних сполук. Їхнє тіло складається із однієї або багатьох
клітин, що функціонально взаємодіють і утворюють єдине ціле. Але в
процесі еволюції з’явились структури, що складаються з нуклеїнової кислоти
і білкової молекули. Вони можуть перебувати поза клітиною, не виявляючи
жодних властивостей живого. Потрапляючи в клітину, ці структури
використовують її органели і молекули для здійснення процесу власного
розмноження. Нові частини, опинившись у навколишньому середовищі,
знову не виявляють жодних властивостей живого. Такими організмами є
віруси. Вони становлять окреме царство живої природи – царство Віра –
Vira, що означає – отрута.
Після відкриття вірусів Д.Івановським, вчених тривалий час вони не
привертали до уваги із-за труднощів у вивченні. Але успіхи молекулярної
біології привели до того, що таємниці вірусів було відкрито.