Page 4 - Чинники

тваринною їжею (пацюк сірий, тарган рудий, свиня дика, бурий ведмідь, крук);
• еврибати - організми із широким діапазоном вертикального поширення, які
витримують значні коливання тиску води (губки, голкошкірі, кити);
• евритерми - організми, що пристосовані до значних коливань температури
середовища (сокіл-сапсан, вовк сірий, сосна звичайна);
• евригали - організми, здатні існувати в середовищі зі значними змінами
ступеня солоності (очерет звичайний, прохідні риби)

Отже, екологічна валентність стено- та еврибіонтів виражається вузьким
або широким діапазоном витривалості й розглядається як відносна
реакція видів на деякі чинники середовища або на їх комплекс.
3. Які основні закономірності впливу екологічних чинників?
Взаємодію чинників відображено в законах сукупної дії та взаємокомпенсації
екологічних чинників.
Закон сукупної дії екологічних чинників (закон ефективності
чинників,закон О. Мітчерліха, 1909): у природі один екологічний чинник
може впливати на інший, тому успіх виду в довкіллі залежить від взаємодії
чинників. Наприклад, підвищена температура сприяє випаровуванню води,
тварини важче витримують високі температури за значної вологості.
Закон взаємокомпенсації екологічних чинників (закон Е. Рюбеля, 1930):
відсутність або нестача деяких екологічних чинників можуть бути
компенсовані іншими близькими чинниками. Так, обмеженність світла в
парнику може бути компенсована підвищенням концентрації СО 2, підвищення
температури повітря сприяє випаровуванню води, зниження рівня освітленості
зменшує потреби рослин в Цинку.

Закон обмежувального чинника (закон мінімуму, закон Ю. Лібіха, 1840):
найбільшу лімітуючу дію на організм, популяцію або угруповання справляють
ті життєво важливі чинники зовнішнього середовища, кількість
(концентрація) яких близька до мінімального критичного рівня. Найчастіше
лімітуючими чинниками є температура, світло, тиск, біогенні речовини тощо.

Закон оптимуму: кожен чинник позитивно впливає на життєдіяльність ор-
ганізмів лише в певних межах. Стан організму, популяції або екосистеми, за
якого вони виявляють найвищі показники життєдіяльності, описують
поняттям екологічний оптимум.

Закон толерантності (закон Шелфорда, 1913): лімітуючим чинником
процвітання будь-якого організму (виду) в даному місцеіснуванні може бути
як мінімум, так і максимум екологічного чинника, діапазон між якими
визначає витривалість (толерантність) організму до даного чинника.

Отже, існування організмів певного виду в певному середовищі зумовлене
взаємодією з цілим комплексом екологічних чинників, що діють згідно з
певними закономірностями.