Page 2 - Фактор

Стадія опірності (довгострокова адаптація) характеризується
відновленням порушеного гомеостазу і підвищенням стійкості не лише до дії
вихідного стресора, а й до інших стресових чинників (перехресна стійкість).

Синтезуються білки м’язів, утворюються еритроцити для забезпечення
додаткових потреб у кисні, збільшується кількість ферментів для синтезу
білків у робочих органах, зростає кількість антитіл, що підвищує імунітет

тощо.
Стадія виснаження призводить до вичерпання резервних можливостей
організму. На цій стадії стрес із мобілізуючого корисного еустресу
перетворюється на шкідливий виснажувальний дистрес. Дистреси

супроводжуються типовими змінами в організмі, які називають тріадою
Сельє:
- розростання кори надниркових залоз;

- зменшення тимусу (центральний лімфатичний орган);
- поява крововиливів у слизовій оболонці травного каналу.
Надмірний і тривалий вплив стресорів викликає перетворення адаптивних

ефектів на шкідливі, що призводить до порушення функцій і пошкоджень
органів і тканин.
Пошкоджувальними ефектами стрес-реакції можуть бути: перевантаження

клітин Са2+ і жирними кислотами, що призводить до пошкодження
клітинних мембран, виснаження енергетичних і структурних ресурсів
організму, нерегульованого клітинного росту та ін.

Отже, позитивна роль стрес-реакцій полягає в активізації
пристосувальних захисних механізмів і підвищенні опірності організму щодо

впливу стресорів, а негативна є основою для розвитку захворювань за умови
сильного й тривалого впливу стресорів.

2.НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ – це сукупність абіотичного,
біотичного й антропічного середовищ, які в сукупності впливають на людину

та її діяльність. Це усі природні тіла, сили і явища природи, її речовина,
енергія й простір, що перебувають в безпосередньому контакті з
організмами. Мал.1 Класифікація чинників середовища