Page 2 - Ембріогенез
P. 2

Плідний  період  —  це  період  розвитку  плода,  що  триває  з  початку
                  третього  місяця  до  народження. Розвивається плід  у  плодовому  міхурі,  що
                  розміщений  всередині  матки  й  утворений  тканинами  організму  матері  й
                  зародковими оболонками. На 9-му тижні плід досягає довжини 3,0—3,5 см і
                  маси  4  г.  Із  12-го  тижня  відбувається  скостеніння  скелета,  починають
                  функціонувати м'язи, з 18—20-го тижня плід починає рухатися, з 28-го тижня
                  він здатний реагувати на звуки. На 9-му місяці вагітності маса плоду досягає
                  3,2—3,8  кг,  а  довжина  —  50—54  см.  Таким  чином,  у  плідному  періоді
                  відбуваються  процеси  морфогенезу  органів  (удосконалення  форми,
                  прийняття  нового  вигляду  завдяки  процесам  ембріональної  індукції,
                  апоптозу, росту тощо).

                  2.Взаємодія частин зародка, який розвивається
                        Спрямованість  ембріонального  розвитку  та  появу  різних  клітин  із
                  однорідних  вихідних  визначають  різні  чинники.  Це  цитоплазматичний
                  розподіл жовткових включень, надслабке  ультрафіолетове випромінювання,
                  міжклітинна комунікація, міграції клітин, а також взаємодія частин зародка.
                        Ембріональна  індукція  —  явище  взаємодії  між  частинами  зародка,
                  завдяки чому одна із них визначає напрям розвитку сусідньої. Ембріональна
                  індукція  сприяє  збільшенню  різноманітності  клітин  і  здійснюється  за
                  безпосереднього  контакту  клітин  між  собою.  Дослідження  взаємодій  між
                  клітинами  під  час  ембріогенезу  започатковані  німецьким  зоологом  В.  Ру
                  (1850—1924). Пізніше було встановлено, що ці взаємовпливи здійснюються

                  за участі спеціальних білкових речовин-індукторів. Експериментально було
                  доведено, що білки-індуктори є вже у незаплідненому яйці, але перебувають
                  у неактивному стані через наявність інгібіторів.
                        Зародкові оболонки (позазародкові органи)  —  тимчасові органи, що  їх
                  утворює зародок під час ембріогенезу і які забезпечують його ріст і розвиток.
                  До  позазародкових  органів  людини  належать  хоріон,  амніон,  плацента,
                  алантоїс, жовтковий мішок, пупковий канатик та ін.

                                           Мал.1      Розташування           плода      в    матці       перед
                                           народженням:  1  —  м'язова  оболонка  матки;  2  —
                                           слизова  оболонка  матки;  3  —  амніон;  4  —  плід;  5  —
                                           амніотична рідина;6 — пупковий канатик; 7 — плацента
                                           У  людини  жовтковий  мішок  бере  активну  участь  у
                                           живленні й диханні ембріона, але функціонує недовго —
                                           до  8-го  тижня,  а  потім  зазнає  зворотного  розвитку.
                  Амніон формує амніотичну оболонку, що виробляє амніотичну рідину, яка
                  створює  необхідне  для  розвитку  зародка  водне  середовище.  Окрім  того,
                  амніон  забезпечує  плід  поживними  речовинами,  виконує  захисну  функцію,
                  амортизуючи  можливі  струси  та  удари,  попереджає  потрапляння  до  плоду
                  шкідливих агентів.
                  Алантоїс  є  органом  живлення,  газообміну  та  екскреції  на  перших  етапах
                  розвитку  зародка,  і  на  2-му  місяці  ембріогенезу  алантоїс  редукується.
   1   2   3   4   5