Page 2 - Вуглеводи

Мал. 1. Класифікація вуглеводів

2. Особливості будови й і біологічної ролі ліпідів
ЛІПІДИ (від грец. ліпос - жир) - це різноманітні за хімічним складом
біоорганічні сполуки живого, спільною ознакою яких є їхня неполярність,
через що вони розчиняються лише в неполярних розчинниках. Молекули
ліпідів можуть містити залишки спиртів, жирних кислот, сульфатної кислоти,
вуглеводів, білків та ін. Властивості багатьох ліпідів значною мірою
визначаються насиченими (не мають подвійних зв'язків) жирними кислотами.
Більшість ліпідів (воски, жири) характеризуються нерозчинністю у воді
(гідрофобністю) та розчинністю в неполярних розчинниках: естерах, ацетоні,
хлороформі, бензені та ін. Такі властивості зумовлені відсутністю полярних
груп у їхніх молекулах. Інші групи ліпідів (фосфоліпіди, гліколіпіди)
виявляють подвійні амфіфільні властивості, тому що містять полярні
(гідрофільні головки ортофосфатної кислоти чи спирту) і неполярні
(ланцюжок жирної кислоти) групи .
За структурними особливостями ліпіди класифікують на прості й складні.
Прості ліпіди є похідними жирних кислот і спиртів. Найвідоміші з них -
воски (бджолиний віск, спермацет, ланолін, суберин, кутин) й жири
(рослинні - соняшникова, трояндова олії, масло какао; тваринні - китовий
жир, свинячий жир, риб'ячий жир).
Основними функціями восків є захисна, а жирів - енергетична, резервна,
водоутворювальна. Біологічне значення простих ліпідів зумовлене тим, що
серед них є такі необхідні для життя речовини, як ненасичені жирні кислоти,
жиророзчинні вітаміни, фосфоліпіди, стерини.
Складні ліпіди окрім ліпідної частини містять й інші речовини. У
ліпопротеїнів такими сполуками є білки, у фосфоліпідів - залишок
ортофосфат- ної кислоти, у гліколіпідів - вуглеводи. Ці сполуки виконують
здебільшого структурну функцію. До ліпідів відносять й жироподібні
сполуки (ліпоїди), що є їхніми попередниками або похідними. Біль-шість із
них здійснюють в організмі регуляторну функцію. Прикладом подібних
речовин є стероїди (холестерин, жовчні кислоти, статеві гормони та гормони
надниркових залоз - кортикостероїди). До жироподібних сполук належать
жиророзчинні вітаміни А, й, Е і К.
Отже, ліпіди в біосистемах здійснюють енергетичну, структурну,
захисну, регуляторну, водоутворювальну, резервну функції.
У чому суть ієрархії молекулярного рівня організації життя?
Ієрархія молекулярного рівня організації життя - порядок
підпорядкованості простих хімічних структурних елементів й молекул
складнішим.
Стаючи частиною складнішого цілого, прості структури втрачають
свою індивідуальність, проте нове ціле набуває нових властивостей
Для молекулярного рівня організації життя характерна певна ієрархія
біомолекул, що входять до його складу. Усі біоорганічні речовини
походять від дуже простих низькомолекулярних попередників, що над-
ходять у біосистеми із навколишнього середовища: СО , Н О, И .
2
2
2
У живому, взаємодіючи між собою, вони утворюють проміжні сполуки
(наприклад, ацетати, кетокислоти), які й утворюють прості органічні
речовини, або малі біомолекули. Це передусім чотири класи молекул -
жирні кислоти, моносахариди, амінокислоти та нуклеотиди. Їх називають
будівельними блоками, оскільки з них утворюються молекули наступного
ієрархічного підрівня. Розміри, форма і хімічні властивості біомолекул
дають їм змогу не тільки слугувати будівельними блоками при створенні
складної структури клітин, а й брати участь у безперервних процесах
перетворення речовини і енергії. Прості біомолекули сполучаються між
собою різноманітними ковалентними зв'язками, утворюючи
макромолекули (білки, полісахариди і нуклеїнові кислоти) та молекулярні