Page 1 - Тема № 2

ТЕМА : «Фундаментальні властивості живого. Стратегія сталого розвитку

природи і суспільства»

ЗАВДАННЯ

1. Оперувати поняттями та термінами: сталий розвиток природи і суспільства;
2. Характеризувати властивості живого, самооновлення, самовідтворення,
саморегуляція.

ПЛАН

1. Фундаментальні властивості живого

2. Стратегія сталого розвитку природи і суспільства

1. Фундаментальні властивості живого

Організація біосистем пов'язана з внутрішньою впорядкованістю структури й
процесів, для підтримання якої усі живі системи можуть вивільняти, перетворювати й
використовувати енергію ззовні. Крім того, живе здатне не лише підтримувати, а й
збільшувати свої енергетичні запаси. Як відзначав відомий біохімік В. О. Енгельгардт
(1894-1984), саме «у здатності живого створювати порядок із хаотичного теплового
руху молекул полягає найглибша, корінна відмінність живого від неживого».
Проявами цієї найзагальнішої властивості живого є всі інші ознаки біосистем, що
відрізняють їх від фізичних чи хімічних систем.
Усі біосистеми є відкритими, тому що постійно обмінюються із середовищем
речовинами, енергією та інформацією, а в закритих неживих систем такого обміну не
відбувається. Так, рослинний організм отримує із середовища світлову, звукову,
хімічну інформацію, поживні речовини, сонячну енергію, а віддає в середовище
кисень, воду, тепло.
У будь-якій біосистемі властиві механізми саморегуляції, що забезпечує їхню
впорядкованість й стійкість у часі.

1.Саморегуляція біосистем виявляється у здатності підтримувати динамічну
сталість свого внутрішнього стану (гомеостаз). Механізми саморегуляції дуже
різноманітні у біосистемах, вони забезпечують функцію керування відповідно до умов
довкілля і виявляються на всіх рівнях організації життя. Наприклад, концентрація
речовин у клітинах регулюється наявністю та змінною активністю ферментів, у
організмів досліджено гуморальні, нервові та імунні механізми регуляції, на рівні
популяції описано механізми регуляції чисельності та ін. Чим складнішою є структура
біосистеми, тим різноманітнішими будуть механізми регуляції і тим стійкішою вона
буде до впливу навколишнього середовища.

2. Ще однією важливою особливістю біосистем є здатність до самовідтворення
собі подібних. Ця властивість є фундаментальною, оскільки забезпечує
наступність життя на Землі.
«Omne vivum ex vivo» («Все живе від живого»), як зазначив ще в XVII ст.
італійський лікар і натураліст Франческо Реді (16261697). Саме він вперше в історії
біології здійснив експерименти, що спростовують уявлення про самозародження життя
(вважалось, що риби могли виникати з мулу, черви - з ґрунту, мухи - з м'яса і т. ін.).

3. Усі біосистеми здатні зберігати своє існування в межах певного кінцевого
періоду завдяки процесам самооновлення, що спрямовані на утворення нових чи